Rota
Колесо, оповите трояндами, котиться жовтою пустелею, залишаючи кривавий след.
Недовго сліду жити: найбільше — зникне вглиб піску, лиш трохи буде запечено сонцем на поверхні.
Троянди плачуть — колесо несеться.
De lectore et libris
Назва звучить по-канцелярськи. Зрозумів це вже після того, як написав. Так зазвичай підзаголовлюють накази та інші офіційні документи. Припустімо, що це моя підсвідомість. Усе, що я напишу далі, — виключно мої внутрішні спостереження, припущення та, звісно, оціночні судження. Розпочну. Родина в мене досить цікава. Про одну її грань розкажу: мама — книгознавиця. Відповідно, у нас була величезна бібліотека. У хмурі дев'яності роки минулого століття, власне тоді, коли я народився, левову частину книжок довелося виміняти на їжу, одяг, послуги лікарів та інші речі першої потреби. Розходилися найцінніші видання, як потім розповідали батьки. Той час пережили різні книжки, що склали доволі кострубату картину: повні зібрання творів Льва Толстого, Тургенєва, Пастернака, Шолохова; був хтось із німецьких авторів, але вже не згадаю хто — запам'ятався лише стиль ...
Коментарі
Дописати коментар