Fortasse

    Камерна. Особиста. Інтимна. Інтелектуальна. Впевнений: невідповідна ні часу, ні контексту — категорично.

    Знаю, про що напишу і що, але вперше відчуваю, що буде важко.

    Дія І.

    Сперечається з системою, в якій народилась і в якій її не стане. Смерть вперше наближається до неї близько — обпалює своїми руками молоду шию. Хустинки на шиї та закриті вбрання намагаються приховати це. Неочікувано для мене, такі вбрання перегукуються зі стилем Даліди.

    1964. Не можу визначити: мелодія, ніби, мінорно-мажорна. Таке буває, текст про «можливість», тому..? Спів мажорний, однозначно, додаткова чоловіча партія — також. Пісня відчувається на усмішці, тембр теплий, насичений, дуже плавні переходи та підйом до високих нот. Красиве, контрольоване інтонування. Ідея пісні — романтична, впевнена. Образи — цікаві, але одразу асоціюються із системою. Специфічна вимова слова «Одеса» — притаманна ряду носіїв інших мов.

    ...

    Не підходить системі, ні. Не можна в системі бути індивідуальним. Система не може ні проковтнути, ні пережувати. Виходить тихослівний компроміс. Не заборона — витіснення.

    ...

    Дія ІІ.

    Кохання, яке лікує. Переклад мемуарів європейської Діви. Смерть підходить; підступно — забирає спершу кохання.

    В цей же 1984 рік вона перезаписує цю ж саму пісню. Мелодія мінорна, аранжування змінилось: дивний електронний звук — ніби орган, ударні, сумні струнні та фортепіано, духові; чоловіча партія — зникла. Слово «Одеса» — правильно. Голос не так слухається: верх — важко, тремоло; втомлений. Дивне сумне блаженство. Церковна меса — в найвеличнішому розумінні. До болю красиво. Трагічно, ніби бачиш, як гине квітка без води.

    Епілог. 

    1985.

    Квітка загинула.