Pertinacia

    Упертість.

    Дійсно, вона: руки вперто не хочуть писати, душа — уперто хоче. Спробую її пересилити.

    Чи впертий я загалом? Мабуть, однозначну відповідь можуть дати вищі сили або, можливо, ті, хто поруч. Або про це можуть сказати мої вчинки.

    Діалог між мною та мамою. Мені років двадцять два:

    — Як проходив мій пубертат?

    — Не знаю. В один момент ти став дуже самостійним і впертим.

    Хіба? Не бачив, не знав. Цікаво.

    Що, власне, я сам помічав?

    Три яскраві спогади.

    Перший. Олімпіада з математики. Дуже дивна задача за своїм змістом і формулюванням. Зацікавила. Сиджу, думаю. Час іде. Я приймаю дивне й нераціональне рішення для такого роду конкурсів: я вирішу цю задачу, витрачу на неї весь час і всі можливості, не розв'язуватиму інших, але цю осилю. Осилив. Причому доволі швидко — і отримав колосальне задоволення. Вистачило часу й на інші. Це була впертість?

    Другий. Задача з фізики про тіло, кинуте під кутом до горизонту. Не розумію. Маю лише два приклади того, як із такими задачами працювати. Нічого не розумію. Тиждень сидів, щодня виділяв час, повільно рухався, по рядку, але дійшов до самого кінця. Після задач такого типу у фізиці стало не страшно. Це, як у попередньому випадку?

    Третій. Магазин, що був по дорозі біля школи. Ми часто туди заходили з друзями. Там було все: канцелярія, електроніка, побутова хімія, всілякі витребеньки — для душі школярів.

    У мене ніколи не було визначених кишенькових грошей. Відверто кажучи, грошей у нас не було — ми не бідували, але й до середнього класу не дотягували.

    У різні роки я зажадав дві речі з того магазину: спочатку механічний годинник, а потім — MP4-плеєр. Тоді це були чималі гроші. Не пам'ятаю, скільки і як я відкладав із поїздок на олімпіади — тоді компенсували квитки та давали гроші на харчування. Я купив те, що хотів.

    А це впертість?

    Я хотів — я отримував. І це не тільки про ці три випадки.

    Потім — університет.

    Я не полюбив способи викладання, не полюбив, відповідно, навчання — і все. Крапка.

    Тихо саботував, а коли інші студенти боялися, відкрито критикував самодурство.

    Впертість?

    Усі відмовляли змінювати бакалаврську програму. Попри страх і невизначеність, я твердо знав, що зміню і піду.

    Та сама впертість?

    Було ще чимало цікавих випадків, але всього не опишеш. Іноді є відчуття, що я не можу переступити чи себе, чи межу, чи думку.

    Було.

    Було.

    Було...

    Хвороба.

    Тепер мені щоночі сняться жахи, а щодня я борюся з ними.

    Воно вирує, але я ще тут.

    А це, мені здається, вже ближче до впертості.

    Підкажіть: а це вона?